Пропустити головне навігаційне меню

Дар бути пошкодженим

Дар бути пошкодженим

Іноді мені здається, що я — пошкоджений і несправний предмет.

Оглядаючись на своє життя, я помічаю все, у чому зазнала невдачі — всі обіцянки, яких не дотрималася; всі сподівання, яких ніколи не здійснила. Я бачу свої слабкості та властиву людській природі неміч, а також негативний вплив, які вони справили на людей поруч. Я бачу своє серце, розбите смертю матері, та думаю, чи настане той день, коли я знову стану цілою.   

Існує безліч способів стати зламаним чи пошкодженим: фізично — через хворобу або якусь ваду; емоційно — через нереалізовані бажання чи невдалі романтичні стосунки; психічно — через неврози, депресію чи інші душевні хвороби; духовно — через руйнуючі сумніви чи кризу віри. І між цим нас можуть турбувати думки про те, що, можливо, через нашу людську природу і дефективність, ми не гідні бути в присутності Бога, бо з нас не буде ніякої користі в Його царстві. Іноді мене також відвідують такі думки.

Однак Бог добрий та люблячий, Він дозволив мені на власному досвіді дізнатися, в чому цінність «зламаного предмета».

Бути пошкодженим — це дар

Чому? Тому що наявність у нас якогось пошкодження здатна об’єднати нас та наблизити до Христа. Якщо ми принесемо Йому свої розбиті серця, Він їх відновить і зробить знову цілими.

Якщо ми ділимося своїми почуттями, які виникають внаслідок нашої пошкодженості, наш досвід стає важливим інструментом допомоги іншим і той зв’язок, який виникає між нами, приносить зцілення.

Нещодавно я поділилася своїм досвідом втрати матері з іншими, написавши свою розповідь і назвавши її “Весна прийде”. Це було важче зробити, ніж мені здавалося. Довелося згадати ті темні часи мого життя, сповнені цілковитого горя, та відчути бурю емоцій знову, хоча з тих пір, як моя мама пішла з життя, я вже відчула зцілення душі. Потрібна була мужність, щоб показати іншим ту частину мене, яка була такою ніжною, такою знівеченою.

Але сталися дива, коли я проходила через це. Я прочитала свою історію членам своєї сім’ї, і ми плакали… наші серця об’єдналися через те, що ми поділилися своїм горем один з одним. Люди, яких я навіть не знала, зв’язувалися зі мною та ділилися тим, як моя історія допомогла їм справитися з їхнім горем. І я була сповнена подяки за те, що Господь дозволив мені побачити, як Його рука торкнулася інших через моє розбите серце.

Бути пошкодженим це дар, тому що коли ми пошкоджені, ми розуміємо, що для того, щоб стати цілими, нам потрібен Спаситель.

Ісус просить нас принести в жертву “розбите серце і упокорений дух” не просто так. Саме розбите серце відкрите для Нього, таким чином воно впускає в себе Його славу. Він першим відчув наш біль та горе. Завдяки тому, що ми проходимо хоча б через незначну частину того, що відчував Він і через що проходив Він, ми відчуваємо Його силу в нашому житті.

З тих пір як померла моя мама, я кілька разів плакала в людяних місцях. Одного разу це трапилося в кафетерії, коли я була з моїм другом. Емоції переповнили мене, тому що було так боляче, я так сумувала за мамою! Мій друг тихенько сидів поруч, поклавши руку мені на плече. Пам’ятаю, в той момент я відчувала любов, мир та горе одночасно, а рука друга здавалася рукою Спасителя.

Саме в такі моменти, коли я почуваюся найбільш вразливою та понівеченою, любов Спасителю здається найсильнішою. Він не засуджує мене через мої слабкості і не вимагає, щоб я рухалася швидше. Він просто залишається поруч. Щоразу, коли я приймаю причастя, це слугує нагадуванням про те, що нормально бути розбитим, тому що Ісус був розбитим також. Він — “страдник, знайомий з хворобами” і Його ранами мене зцілено (Ісая 53:3-5).

Я вдячна за дар бути розбитою. Господь показав, що Він любить мене і використовує саме через те, що я розбита. І як сказав Христос у книзі Етера 12:27: “І якщо люди прийдуть до Мене, Я покажу їм їхню слабкість. Я даю людям слабкість, щоб вони були покірними; і достатньо Моєї благодаті для всіх людей, які упокорюються переді Мною; бо якщо вони упокорюються переді Мною і мають віру в Мене, то я вчиню так, щоб слабке стало сильним для них”.

Я багато думала над значенням цього вірша. Не думаю, що нас буде позбавлено усіх наших слабкостей, але саме через Ісусову спокутуючу жертву, вони можуть стати причиною розвитку чудових стосунків з Богом та оточуючими людьми. Коли ми слабкі, ми усвідомлюємо потребу в Спасителі, і Він приходить до нас. Незважаючи на наші помилки та недоліки, поруч з Ним, тримаючись за руку, та поруч з тими, кого любимо, ми стаємо цілими.

Автор статті: Ariel Szuch

Автор статті: Ariel Szuch