Пропустити головне навігаційне меню

Бути Божим дитям: що ж насправді це означає?

Я Божеє дитя.

Ми так часто чуємо цю фразу, що, на мою думку, перестаємо звертати увагу на те, що це дійсно означає для нашого повсякденного життя. Я б хотіла показати, що чим сильнішою є наша впевненість у тому, що ми дійсно дитя Бога, тим міцнішою є наша віра у власну цінність. Чим більше зростає остання, тим менш незахищеними, невпевненими та наляканими ми є.

Ми можемо бути більш впевненими, щасливими та задоволеними, якщо готові позбавитися від менш важливих рис та, в першу чергу, звернути увагу на своє божественне походження.

Непогано, так?

Давайте заглибимося в тему і поговоримо трохи про 'Я-концепцію'.

Вікіпедія пояснює цей термін таким чином:

'У людини може бути 'Я-концепція', основана на будь-якому аспекті її особистості, включно з фізичними характеристиками, рисами характеру та інтересами, допоки вона вважає той аспект важливим для самовизначення.

Наприклад, особа матиме екстравертовану Я-концепцію, якщо вона вважає себе екстравертом та вірить, що це її суть. Я-концепція такої людини може включати загальну самокласифікацію ('Я – соціально активна'), впевненість у тому, як повестися в певній ситуації ('На вечірці я б спілкувалася з багатьма людьми')'.

У кожного з нас є свої характерні риси та 'Я-концепція' — розуміння того, хто ми такі і як ми хочемо, щоб нас сприймали оточуючі. З власного досвіду можу сказати, що чим далі моя власна 'Я-концепція' від концепції 'Боже дитя', тим мені більш некомфортно у власному тілі — особливо коли я зосереджую свою самоцінність на тих аспектах 'Я-концепції', які неможливо контролювати.

Ось для прикладу кілька з них: мені подобається вважати себе відданим членом Церкви; хорошою мамою; людиною, котра завжди зрозуміє; успішною блогершою; і просто чудовою особою, як не крути (ну і звісно ж дуже смиренною, я вже про це згадувала?).

Проблемою з усіма цими моментами є те, що я себе підводжу.

Постійно.

Щодня, як мінімум одна з цих рис, під загрозою, якщо не усі разом. Отже, чим міцніше я хапаюся за ці аспекти 'Я-концепції', які є важливими для мого щастя, тим менш щасливою стаю.

Для мене вкрай важливо бути хорошою мамою, але щодня я відчуваю розчарування через моїх дітей і дозволяю каналу мультфільмів стати мамою на певний час. Для мене важливо бути відданим членом Церкви, та все ж щодня я недотягую у виконанні певних заповідей. Для мене важливо виявляти розуміння, та щодня я роблю деякі несправедливі судження.

Коли я тримаюся за ці риси, то будую основу своєї самоцінності на піску. Звичайно існують піщані замки, та вони ніколи не стоять довго. (Та й великими та величними вони ніколи не бувають). Це — ненадійна основа. І, чесно кажучи, це виснажливо.

На кожну з частин моєї 'Я-концепції' потоком спадають загрози щодня.


Те що я — Божеє дитя, НІКОЛИ не може бути під загрозою, це не може бути забрано від мене.


На кожну, окрім факту, що я — Божеє дитя, адже цей аспект НІКОЛИ не може бути під загрозою, його не може бути забрано від мене.

Чим більш я певна у цій вічній істині — що я Боже дитя, — тим менш нестабільною стає моя самоцінність.

Найкращою новиною є той факт, що цьому аспекту гріх ніколи не може бути загрозою — ні наші власні помилки чи гріхи, ні помилки чи гріхи інших. А вони траплятимуться. З кожним з нас.

Нема потреби нашій самоцінності кататися на гірці наших помилок чи падіння продуктивності, привабливості, розумності, компетентності, успіху чи вірності.

А коли це трапляється, на нас чекає дорога повна вибоїн.

Що ж це для мене  бути Божим дитям?

Це означає, що всередині в мені є щось від моїх Небесних Батьків — якась частинка божественності. І оскільки я нічого не зробила для того, щоб її заслужити, не існує нічого, що б я, або хто-небудь інший, могли зробити, щоб її забрати. Я не можу стати БІЛЬШ 'дитям Бога' за власними мірками. Я просто ним є. Божественність просто там знаходиться.


'Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму'

2 ДО КОРИНТЯН 6:16

Доступ до цієї риси такий же важливий, як і її наявність. 'Наближайтеся до мене, і Я наближатимусь до вас' (УЗ 88:63). Ніяких застережень тут. Божественність завжди всередині, щоб резонувати з істиною, сприймати красу. І незалежно від моїх обставин, вона завжди є, щоб дарувати любов та красу іншим. Здатність розділяти мою божественність з іншими — це одна з найпрекрасніших та дуже священних частин моєї особистості як Божої дитини. Незалежно від того, наскільки пригніченою, зляканою чи зневіреною я є, можливість любити, що перевершує мою власну можливість, є тут, в мені.

І коли щось мене засмучує — помилки, неприємні обставини, виснаження — я можу запитати себе: 'Чи загрожує це моїй ключовій рисі?' І відповідь буде завжди однозначною — ні! І це прекрасна новина!

Я все ще спотикаюсь. Іноді я все ще почуваюся незахищеною, зляканою та невпевненою. Я все ще вперто намагаюся чіплятися за свої менш важливі ідентичності, та чим більше я ототожнюю себе з фактом, що я Боже дитя — дитя любові, прощення, довгостраждання та доброти — тим більш твердою та стабільною є моя самоцінність, побудована на чомусь вічному та незмінному. На чомусь доброму, чистому та вірному. На чомусь, що визначає мою сутність.

Отже, зануртеся у це хороше та глибоке, бо ви — Божеє дитя.