Пропустити головне навігаційне меню

Нам не потрібно бути однаковими, щоб бути разом

'На початку Бог створив небо та землю' (Буття 1:1).

Ось, будь ласка, Господня геніальність виражена у першому ж вірші Біблії у слові, яке складається всього з двох букв: та.

Бог створив небо та землю. Світло та темряву. Чоловіка та жінку. З самого початку наш Великий Творець поєднав усе сполучником 'та' — маленьким словом, яке ми використовуємо для поєднання слів та фраз. Воно має значення 'включно' та іноді використовується на позначення різниці, але завжди, завжди передає зв’язок. Саме це робить «та» таким могутнім.

За своєю мудрістю Господь зробив так, щоб світ та все в його межах було різним. Він подбав про те, щоб не існувало двох абсолютно ідентичних осіб, давши кожній людині унікальні відбитки пальців. Він зробив так, щоб жодна водойма, частина суходолу чи тварина не були абсолютно однаковими. Все, що Він створив, та все, що нас оточує, — різне — божественно різне.

Саме можливість жити серед 'та' з відмінностями робить наш світ таким прекрасним. Саме таким був Божий задум — дух та тіло, задоволення та біль, радість та сум, життя та смерть. Жити серед відмінностей — ось яке це життя. Це основа Божого плану — допомогти нам стати тими, ким Він хоче нас бачити. Саме так ми живемо та навчаємося. І ми всі знаємо, що це не завжди легко робити.

Що б зробив Ісус?

Якщо навчитися жити з відмінностями є частиною Господнього задуму, повинен існувати проект, який допоможе орієнтуватися, просуваючись життям, наповненим протилежностями, протистоянням та різними поглядами. Для нас сьогодні таким проектом є євангелія Ісуса Христа.   

Протягом Свого смертного життя Ісус Христос — найсвятіший з нас усіх — міг робити те, що було логічним і залишатися з тими, хто любив Його та був схожим на Нього. Але Він чинив інакше. Він торкався, допомагав та зцілював тих, хто відрізнявся фізично від інших, хто був в соціальному плані вигнанцем. Він вечеряв з тими, кого вважали брехунами, шахраями та грішниками, і за це суворо засуджувався фарисеями. Коли Його запитали щодо вибору гостей, Він відповів: 'Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння' (Від Марка 2:17).

Коли фарисеї сказали Йому засудити жінку, яку звинуватили у вчиненні перелюбу, Він навчив важливому принципу не 'побивання камінням', тому що жоден з нас не є досконалим. Але справжнім уроком для нас повинні стати слова, звернені до цієї жінки: 'Йди собі, але більше не гріши' (Від Івана 8:11). Отже, й нам не варто ухилятися від відстоювання важливості дотримання заповідей і виправлення, коли в цьому виникає необхідність. Але Він і не засудив її. В тому випадку Він проявив доброту. І ось той урок, який ми можемо засвоїти. Чи ми з добротою виправляємо, чи навмисно засуджуємо?Як послідовники Ісуса Христа, ми зобов’язуємося слідувати за Ним та наслідувати Його приклад. В той час як за своєю природою людина схильна засуджувати, осуджувати та сперечатися, божественна частина нашої натури допомагає любити, пробачати та давати другий шанс. Саме так би вчинив Ісус.

Погодитися не погоджуватися

Брехуни, шахраї, вороги та ті, хто навмисно використовують та переслідують нас — їх не легко любити. Ми також не погодимося з ними і з тим, що вони підтримують, а вони, в свою чергу, не погодяться з тим, у що ми віримо, та з тим, що ми готові відстоювати. Та це наше право — право обох сторін — тому що ми всі маємо свободу волі. У всіх нас є право обирати і наслідки, незалежно від того хороші вони чи погані, неминуче прийдуть. В цьому житті ми можемо погодитися з тим, що не погоджуватимемося. Проте, як навчав старійшина Даллін Оукс з Кворуму дванадцяти апостолів: 'Хоча ми не погоджуємося, ми не повинні бути грубими'.

Послідовники Христа повинні бути ввічливими. Ми повинні любити усіх людей, вміти слухати і проявляти зацікавленість у їхніх щирих віруваннях. Наша позиція та спосіб спілкування на розбіжні теми не повинні бути в дусі суперечок… Ми закликаємо всіх нас використовувати Золоте правило: 'Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви' (Від Матвія 7:12).

Ви — світло для світу

Як навчав Ісус через свої зв’язки та коло спілкування, не потрібно бути таким як інші, щоб поважати їх та проявляти доброту. У цьому світі, який все більш і більш розділяється, де 'групи за інтересами, політичні табори, культурні фракції та релігійні організації просувають власне бачення того, що є хорошим', відмінності продовжуватимуть існувати. Але будучи послідовниками Ісуса Христа, нам потрібно бути 'світлом для світу', маяком доброчинності, тому варто чинити так, як нас навчає євангелія Ісуса Христа. Ми повинні любити, бути добрими, уникати протистоянь, бути терплячими, залишати осуд для Господа і раз за разом пробачати.    

У цьому світі сяяти як маяк серед штормів наших днів та недосконалостей, з якими ми боремося, далеко не легко. Ми не можемо сяяти наодинці. Саме тут з’являється сила Спокути Ісуса Христа. Якщо ми з вірою молимося, Він допоможе досягти більшого, ніж нам під силу; допоможе побачити більше в людях, ніж нам здається в них є; допоможе поважати тих, хто відрізняється від нас; Він сподівається, що ми зможемо навчитися чогось від наших товаришів, які теж подорожують цим життям. Напевно, завдяки нашому знайомству з ними, ми вчимося толерантності, співчуття, терпіння та навчаємося любити так, як любить Бог. Ми маємо відмінності з якоїсь причини. 

Президент Дітер Ф. Ухтдорф гарно навчав цьому принципу, коли сказав: 'Хоча Спокута потрібна для того, щоб допомогти нам стати більш схожими на Христа, та вона не повинна зробити нас усіх однаковими… Ми навіть можемо зробити помилкові висновки, думаючи, що якщо хтось відрізняється від нас, то це може означати, що Богові вони не приємні'.

Він сказав, що це не так, і це суперечить тому, що ми намагаємося робити тут — у Церкві Ісуса Христа, признаючи та захищаючи право кожного обирати, визнавати та радіти тому, що ми група людей з різними культурними, соціальними та політичними інтересами.

'Церква процвітає, коли ми користуємося перевагами цих відмінностей та допомагаємо один одному розвивати та використовувати наші таланти, щоб піднімати та укріпляти', — сказав Президент Ухтдорф.

Піднімати та укріпляти інших. Не принижувати і применшувати. Не жалітися і критикувати. В наших щоденних комунікаціях особисто, в групах та в соціальних мережах ми завжди можемо обирати інший шлях – шлях ввічливості та доброти, та розуміння. І ми можемо завжди молитися, щоб мати силу це робити. 

Небеса та земля. Добро та зло. Світло та темрява. 'Та' нікуди не зникнуть — ні в цьому житті, ні в прийдешньому. Тому прийміть цей факт. Зрозумійте, що життя з відмінностями — це частина Господнього плану для нас. Ми ніколи не будемо такими ж. Ми не завжди погоджуватимемося. І це нормально. Завжди виникатимуть якісь обставини, які ми не в змозі контролювати. Але ми завжди можемо обрати, як відповідати. Ісус Христос – наш Учитель та Помічник у цій справі. Він краще за будь-кого знає, як це коли пригнічують та протистоять, як жити серед протилежностей та відповідати на різні виклики дня.

Ми можемо знайти в Ньому надію. Ми можемо знайти в Ньому допомогу. Саме так ми живемо та навчаємося.