Пропустити головне навігаційне меню

Любов, обмеження та свобода

Любов, обмеження та свобода

Незважаючи на велику кількість радісних моментів, які приносить виховання дітей, батьки часто стикаються з перевіркою своїх батьківських здібностей — так, трирічне дитя демонстративно відмовляється від вечері; брат та сестра б’ються через бажану іграшку, наповнюючи дім вереском та плачем; десятирічна дитина відмовляється лягати спати у належний час, наполягаючи на тому, що вона може сидіти так довго, як і її сестра-підліток… А 16-річний підліток зі сльозами на очах сперечається зі своїми батьками, кажучи: “Чому ви не можете довіряти мені?”, не отримавши дозволу поїхати з друзями в нічну подорож без супроводу дорослих.

Те, в який спосіб батьки справляються з цими ситуаціями, впливає на стосунки з кожною дитиною та на духовний клімат в домі. Саме через те, що не існує дітей, які були б ідентичними або реагували однаковим чином, президент Бригам Янг (1801-1877) з мудрістю радив батькам “вивчати характер та темперамент [дітей] та поводитися відповідно до цього”1. Президент Джеймс Е. Фауст (1920-2007) нагадував нам, що “виховання дитини — дуже індивідуальне… Те, що підходить одній [дитині], може не спрацювати з іншою”2.

Шукаючи рішення проблем, батьки досягнуть кращого результату, якщо підійдуть до потреб кожної дитини, застосувавши комбінацію трьох батьківських принципів — любов, обмеження та свобода.

любов
обмеження
свобода

Любов

Любов сприяє розвитку стосунків та безпеки. Бригам Янг навчав, що “добрий погляд, добрі справи, добрі слова та ставлення до дітей з любовʼю і благочестям прив’яжуть їх до нас узами, які нелегко розірвати, у той час коли образи та недобре ставлення відвернуть їх від нас”3. Одна матір дізналася про силу керування з любов’ю, після того, як вона зрозуміла, що її гаряча вдача не допомагає її 10-річному сину лягати спати раніше. Отримавши спонукання від прочитаної поради президента Джозефа Ф. Сміта (1838–1918), що “ви можете виправляти ваших дітей тільки… в доброті, щирою любов’ю, переконанням та поясненням”4, вона застосувала лагідніший підхід. Коли вони обговорювали проблему з сином, до неї прийшло нове розуміння його потреб та турбот. Разом вони дійшли згоди щодо умов відходження до сну, отож їхні стосунки покращилися.

Коли є розбіжність у думках, добрі слова та лагідність виявляють повагу до стосунків, так само, як і контроль своїх емоцій. Зрозуміло, що про розвиток батьківського самоконтролю легше говорити. Як помітив Бригам Янг: “Я бачив більше батьків, які не могли контролювати себе, ніж тих, які не могли контролювати своїх дітей”5. За допомогою небес ми можемо навчитися реагувати на розчарування з терпінням.

Будьте друзями

Президент Гордон Б. Хінклі (1910-2008) заохочував батьків бути “друзями” з їхніми дітьми 6 . Щовечора приходячи додому після довгого робочого дня, батько був дуже незадоволеним своїми маленькими дітьми, які дуже жадали його уваги і починали суперечки, якщо він був зайнятим своїми справами. Тому щовечора перед тим, як зайти в дім, він молився, щоб зрозуміти, як краще задовольнити потреби своїх дітей. Цей батько відкладав вечірню газету, проводив перші 10 хвилин, вітаючи дітей та граючись з ними, та час від часу проводив час на одинці з кожною дитиною. Його незадоволення зникло, його діти стали більш щасливими, і це викликало багато позитивного досвіду.
Day_1_62Q9875-1920x1280.jpg

Президент Езра Тефт Бенсон (1899-1994) сказав: “Присвятіть час, щоб бути справжніми друзями для ваших дітей”7. Цього можна досягти проводячи час разом з ними, проявляючи любов,  підхвалюючи їх за все хороше, що вони роблять, навчаючи їх новим навичкам, читаючи їм книжки, спілкуючись з ними часто та запевняючи, що їх люблять, навіть коли вони помиляються. Наповнена любов’ю та терпінням відповідь синові або доньці, чия поведінка була незрілою, невідповідною або дратуючою, запевнить дитину у непохитності батьківської любові, коли її навчають кращої путі (див. 1 Коринтянам 12:31).

Винагороджуйте добре

Коли ми шукаємо добре в дітях і винагороджуємо їх за це — це надзвичайно ефективний спосіб показати батьківську любов. Намагайтеся на одне зауваження сказати п’ять позитивних коментарів. Наприклад, говоріть компліменти (“Квіти виглядають чудово — дякую, що вирвав бур’ян”), надавайте заслужену винагороду (“Якщо ти закінчиш робити домашню роботу раніше, то зможеш піти у кіно зі своїми друзями”), також діліться задоволенням, яке приходить від служіння (“Насправді було приємно побачити посмішку на обличчі сестри Уолкер, коли ми принесли приготовану нами вечерю”).

Уникайте примусу

Природною відповіддю на погану поведінку може бути просто вимагання послуху замість запрошення до нього. Старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, розповів історію про чоловіка, який вирішив тренувати лоша, просто тягнучи його на мотузці. Щоразу, коли він сіпав за мотузку, лоша просто падало. Через декілька хвилин чоловік успішно навчив його падати. Тоді дружина чоловіка зробила чудове зауваження: “Йди поряд з лошам”. “На прикре здивування мого друга, — сказав старійшина Баллард, — це спрацювало”8. У батьків буде більше успіху, якщо вони будуть навчати прикладом. Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, радив батькам позбутися поведінки, яка давала погані результати у минулому і спробувати кращий спосіб9.

Недоцільні спроби змусити слухатися, подібно до “сіпання мотузки”, ускладнюють процес налагодження дружніх відносин з молодшими дітьми та підлітками. Примус — фізичний або психологічний — недоречний. Примусова поведінка включає: фізичну або словесну образу, погрози, крики, маніпуляції, відмову у любові та присоромлення. Навіть якщо примус може привести до миттєвого послуху або згоди, цей спосіб рідко вирішує довготермінову проблему. Президент Гордон Б. Хінклі повторював, що “дисципліна з твердістю, дисципліна з жорстокістю неминуче веде не до виправлення, а до образи і гіркоти”10 (див. також УЗ 121:41-44). “Дітям не потрібно, щоб їх били, — він підкреслював, — їм потрібно, щоб їх любили та заохочували”11.

Один молодий батько дуже розчарувався, коли стратегія “посидіти на самоті” не спромоглася навчити його енергійного маленького сина дисципліні. Здавалося, що впоратися з поганою поведінкою, можна тільки криком чи ляпанцем. Побоюючись втратити контроль і нашкодити своїй дитині, батько вирішив сам “посидіти на самоті”. Він вийшов з кімнати і тихо помолився про допомогу. Повернувшись в синову кімнату, він запропонував побудувати потяг з блоків і потім пограти в піжмурки — це були дві улюблені гри малюка. Він спробував зосередитися на навичках сина, що удосконалювались, і зміг щиро похвалити його. На батьків подив син поводив себе добре весь залишок вечора за допомогою тільки декількох м’яких нагадувань. Керування любов’ю спрацювало краще ніж керування силою.

Обмеження

Керування любов’ю передбачає встановлення чітких обмежень, які захищатимуть дітей та допомагатимуть їм розвинути самодисципліну. Президент Спенсер В. Кімбол (1895-1985) зауважив: “Встановлення меж того, що дитина може робити, означає для цієї дитини, що ви любите та поважаєте її”12. Господь довірив нам, батькам, відповідальність навчати наших дітей (див. УЗ 68:25). Виправлення поганої поведінки може бути однією з найважчих частин цієї відповідальності. Інколи діти можуть дратуватись, виражати незадоволення або протистояти обмеженням, що були встановлені. Батьки мають бути наполегливими, розуміючи, що навчання цінностям — це довгий процес і що обґрунтовані стандарти та очікування у кінцевому результаті допоможуть дітям та підліткам відчувати себе в безпеці та стати більш успішними.

Встановіть підходящі правила

Обмеження повинні відповідати рівню розвитку дитини. Старійшина М. Рассел Баллард заохочував батьків “встановлювати межі відповідно до важливості конкретного питання, характеру дитини та її зрілості ”13. Таким чином у сім’ї можуть бути певні очікування чи правила, наприклад, щодо виконання домашніх обовʼязків або використання телефону, які відрізняються для кожної дитини. Коли ми встановлюємо правила в сім’ї, дуже важливо «відрізняти мух від слонів». Тобто необхідно встановлювати обмеження, які допоможуть оберігати дітей від потенційно шкідливого впливу, а не від несуттєвих дрібниць. У буклеті “Заради зміцнення молоді” можна знайти норми, які допоможуть встановити обмеження щодо засобів масової інформації, одягу, побачень та іншого.

62Q8318-1920x1280.jpg

Одна сім’я вирішила обговорити буклет “Заради зміцнення молоді” під час сімейного вечора з їхніми дітьми, які були на порозі їхнього підліткового віку. Вони говорили, чому потрібно дотримуватися порад пророків і про благословення, які будуть наслідком послуху. Пізніше, коли підлітки приходили додому із запитаннями про те, що вони бачили у школі та у засобах масової інформації, ці попередні розмови про норми допомогли їм почуватися комфортніше при обговоренні з батьками питань та побоювань, які в них виникали.

Забезпечте виконання правил

Коли діти не роблять того, чого від них очікують, батьки мусять вирішити, як реагуватимуть на погану поведінку. Молоко розіллється; діти будуть необережними на дитячому майданчику; соціальне життя підлітків погано вплине на їхні оцінки у школі – цей досвід здатен навчити їх, що певні дії є непродуктивними. Допомогти витерти молоко, перев’язати рани або обговорити удосконалений навчальний план буде ефективнішим, ніж вилаяти дитину, намагаючись навчити її тому, що вже є і так очевидним.

Інколи батьки мають реагувати на більш серйозні провини відповідними наслідками. Президент Фауст заохочував батьків застосовувати “молитовну проникливість”14, щоб визначити, якими будуть наслідки поганої поведінки. Незважаючи на серйозність проступку, метод корекції поведінки потрібно застосовувати з розсудливістю та зберігаючи гідність. Наприклад, докоряти зазвичай набагато краще сам на сам, ніж публічно. Говоріть про конкретне порушення, не згадуючи попередніх помилок у розмові. Залишайтеся спокійними. Обговорюйте поведінку, а не чіпляйте ярлики або принижуйте дитину. Коротке пояснення того, що очікують батьки, зазвичай працює краще, ніж довгі лекції.

Коли батьки залишаються спокійними, тоді більш вірогідно, що наслідки будуть прийнятними. Президент Хінклі сказав: “Я ніколи не дотримувався принципу “хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого”15. Він також згадував, що його батько «ніколи не піднімав на мене руку, лише благословляючи його рука була на моїй голові, і я маю намір слідувати прикладу”16.

Найкращі покарання, пов’язані з порушенням правил, повинні допомогти дитині досягти бажаних результатів. Прикладами таких покарань можуть бути: зменшення часу підлітка для вечірніх розваг з друзями, доки оцінки не покращаться; допомога молодшій дитині з простими домашніми обовʼязками перед тим, як друзі прийдуть погратися; ізоляція на нетривалий час дитини від братів/сестер через занадто бурхливу реакцію під час сімейної настільної гри.

Уникайте поблажливого батьківства

Незважаючи на те, що важливо проявляти гнучкість, батьки, які закривають очі на серйозні проблеми або не проявляють спокій та послідовність у забезпеченні поводження в межах норм, встановлених правилами та з визначеним належним покаранням,  не спроможні надати своїм дітям належне спрямування та скерування. Старійшина Баллард пояснив, що “вседозволеність і потурання, коли батьки дозволяють робити все, що заманеться, … можуть бути руйнівними”17. Деякі діти та підлітки прийматимуть погані рішення, незважаючи на сумлінність батьків у виконанні їхніх обов’язків. Саме такі діти в зоні ризику, якщо встановлено надто слабкий контроль, і вони не звітують про своє місцезнаходження та заходи, в яких беруть участь.

Встановлення певного порядку обговорення планів та їх перевірка будуть дуже корисними. Деякі сім’ї дійшли висновку, що сімейна нарада в неділю — це чудова можливість погодити розклади та обговорити сподівання. Наприклад, на одній з таких нарад сім’я обговорила ситуацію, коли 16-річна Джен не повідомила батьків про те, що вона пішла до подруги після того, як тренування з футболу відмінили. Їй нагадали, що вона повинна інформувати батьків у майбутньому про зміни у планах. Турботливо встановлені чіткі обмеження дозволяють дітям досягти успіху.

Свобода

Якщо батьки керують з любов’ю та турбуються про виконання встановлених правил, то це допомагає виховувати в дітях почуття незалежності. Гарантія автономії чи свободи дозволяє дітям виражати їхню індивідуальність та допомагає їм навчитися обирати правильно. Говорячи про святих, Джозеф Сміт сказав: “Я вчу їх правильних принципів, а вони управляють собою”18. Подібним чином батьки повинні приготувати своїх дітей поступово навчитися керувати собою, так, щоб вони могли бути підготовленими до того дня, коли залишать дім.

Батьки сприяють цьому процесу, надаючи дітям певну свободу дій, відповідно до їхнього віку. Змалечку діти можуть приймати певні рішення в межах встановлених правил. Наприклад, малята можуть обирати свій одяг. Старші діти можуть вибирати, коли саме вони будуть виконувати свої домашні обов’язки, за умови, що вони будуть виконані до певного часу. Підлітки можуть обирати медіа, які не виходять за межі сімейних стандартів. Можливість самостійного вирішення деяких проблем підготує дітей до визначення з важливішими питаннями пізніше.

Day_4_62Q3288-1920x1280.jpg

Надання дітям свободи також означає ведення переговорів та пошук компромісів у правилах, коли це можливо. Старійшина Баллард підкреслив необхідність для батьків бути готовими “належним чином перекроювати певні правила, щоб підготувати дітей до ситуацій у реальному житті”19. Наприклад, уявімо, що ви встановили правила, що діти можуть гратись тільки після того, як всі завдання виконані. Що станеться, якщо двоюрідний брат чи сестра несподівано прийде відвідати вас на короткий час? У цьому випадку батьки та діти можуть вирішити бути гнучкими та завершити завдання іншим разом. Здатність йти на переговори та досягати компромісу задовольняє дитячі сподівання, дає їм більше контролю над своїм життям і готує до життєвих ситуацій, в яких треба буде вирішувати проблеми.

Надання свободи також дозволяє дітям розвивати власні почуття щодо євангелії. Підлітки, які навчилися впізнавати Духа та робити вибір, основуючись на власному досвіді розрізнення правильного та неправильного, а не на батьківській вимозі послуху, будуть краще підготованими з мудрістю вирішувати складні питання під час стресів та тиску однолітків. Старійшина Роберт Д. Хейлз з Кворуму Дванадцятьох Апостолів навчав, що “готовність [підлітків] вибирати шлях Господа та сімейні цінності зростає більше тоді, коли вибір роблять вони самі, ніж тоді, коли ми намагаємося ці цінності їм навʼязати. Господній шлях любові та прийняття кращий, ніж шлях Сатани — шлях сили і примусу, особливо у вихованні підлітків ”20. Належна свобода несе послання довіри та поваги.

Шукаючи допомоги Господа

Спаситель цінував стосунки з дітьми та любив спілкуватися з ними. Коли ми намагаємося побачити наших дітей так, як бачить Він, ми можемо бути сповненими милосердя до них. Думки, які ми отримуємо через молитви, допоможуть нам належним чином задовольняти їхні потреби та реагувати на проблеми. Це допомагає пам’ятати, що батьківство — це змінний та динамічний процес. Щоб побачити результат наших зусиль, можливо, потрібен час. Те, що працює сьогодні, можливо, не буде працювати наступного року чи навіть завтра. І нема таких батьків, які досконало справляються з кожною ситуацією. Коли ми помиляємося, важливо вибачитися та надалі чинити кращим чином. Врешті-решт батьки теж зростають та навчаються. За допомогою Господа батьки можуть виявляти любов, встановлювати обмеження та наділяти свободою — все це дозволить їхнім дітям розкрити свій потенціал, як синів та доньок Бога.

Ідеї для Домашнього сімейного вечора

Батьки мають заздалегідь прочитати та вивчити цю статтю разом.

1. Прочитайте розділ “Уникайте поблажливого батьківства”. Обговоріть, що таке сімейна нарада і яка від неї користь. Складіть список справ, які можуть бути обговорені на сімейних зборах.

2. Продемонструйте необхідність обмежень, повільно ллючи воду в склянку і дивлячись, наскільки ви зможете наповнити її, щоб не розплескати воду. Обговоріть причини обмеженої кількості води у пляшці. Порівняйте це з обмеженнями, встановленими сімейними правилами. Прочитайте перший абзац з розділу “Обмеження”. Обговоріть чи встановіть відповідні сімейні правила.  


Посилання:

  1. Discourses of Brigham Young, sel. John A. Widtsoe (1954), 207.
  2. James E. Faust, “The Greatest Challenge in the World—Good Parenting,” Ensign, Nov. 1990, 34.
  3. Brigham Young, Deseret News Weekly, Dec. 7, 1864, 2.
  4. Joseph F. Smith, Gospel Doctrine, 5th ed. (1939), 317.
  5. Teachings of Presidents of the Church: Brigham Young (1997), 338; Deseret News Semiweekly, July 12, 1870, 2.
  6. Gordon B. Hinckley, “Some Thoughts on Temples, Retention of Converts, and Missionary Service,” Ensign, Nov. 1997, 52.
  7. Ezra Taft Benson, To the Mothers in Zion (pamphlet, 1987), 8.
  8. М. Рассел Баллард, “Ще один”, Ліягона, трав. 2005, с. 71.
  9. Boyd K. Packer, That All May Be Edified (1982), 139.
  10. Gordon B. Hinckley, “Behold Your Little Ones,” Ensign, June 2001, 4.
  11. Gordon B. Hinckley, “Save the Children,” Ensign, Nov. 1994, 53.
  12. The Teachings of Spencer W. Kimball, ed. Edward L. Kimball (1982), 341.
  13. М. Рассел Баллард, “Священні обовʼязки батьківства”, Ліягона, бер. 2006, с. 16.
  14. James E. Faust, Ensign, Nov. 1990, 34.
  15. Gordon B. Hinckley, Ensign, Nov. 1994, 53.
  16. In Sheri L. Dew, Go Forward with Faith (1996), 141.
  17. М. Рассел Баллард, Ліягона, бер. 2006, сс. 15-16.
  18. In John Taylor, Millennial Star, Nov. 15, 1851, 339.
  19. М. Рассел Баллард, Ліягона, бер. 2006, с. 16.
  20. Роберт Д. Хейлз, “Наш священний обовʼязок – зміцнення сімей”, Ліягона, лип. 1999, с. 37.